Когнітивно-поведінкова стратегія для лікарів первинної ланки «Контроль болю»

11 жовтня 2017
85
Середній бал: 5 із 5

Психологічній підтримці пацієнтів, що страждають від сильного болю, в медицині не приділяють достатньо уваги. Хоча настрій та світосприйняття хворого відчутно впливають на успіх лікування та його фізичний стан. Читайте поради, як підтримати пацієнта та стимулювати його до участі в контролюванні болю.

Надаючи паліативну допомогу, медперсонал повинен допомогти хворому подолати психологічне напруження. Адже часто пригнічення, породжене стражданнями, ще більше ускладнює стан хворого. Тому плануючи заходи з підвищення кваліфікації медперсоналу, важливо виробити цілісну стратегію роботи з паліативними пацієнтами, що мають синдром хронічного болю.
Людина, яку мучить біль, може з недовірою або й агресією ставитися до медичного персоналу. Тому лікар повинен пояснити хворому, що для успішної боротьби з болем та покращення загального стану потрібна команда медиків, а також виконання лікувальних призначень.  Не варто забувати про інші засоби  боротьби з болем – фізичні вправи, терапії, що розслабляють, методики управління стресом.

Рекомендації для лікарів:
  • Скажіть пацієнту про те, що вірите у реальність його болю та проблеми зі сном, настроєм, які породжує больовий синдром. Часто пацієнти скаржаться, що медперсонал може скептично ставитися до їхні скарг;
  • Поясніть пацієнту, як спільна робота медичних працівників спрямовуватиметься на керування болем, та що саме ви в команді з пацієнтом будете робити для цього;
  • Залучайте пацієнта до управління його болем. Згідно з дослідженнями, хворі, які беруть участь у своєму лікуванні, в результаті лікування мають меншу інвалідність;
  • Ставтеся з розумінням до ситуації, коли пацієнт вимагає сильнодіючих препаратів, щоб припинити біль, або відмовляється діяти, посилаючись на фізичні страждання;
  • За потреби, згідно з клінічними протоколами, призначайте знеболюючі – постійні або тимчасові. Завдяки цьому у пацієнта зникне умовний зв'язок між лікуванням болю і поведінкою, викликаною фізичними стражданнями; 

Когнітивно-поведінкова стратегія для лікарів первинної ланки «Контроль болю»Читайте: "Диспансеризация: организация, график, группы"

  • Разом з пацієнтом сплануйте регулярні візити до лікаря;
  • Залучайте сім’ю пацієнта для закріплення результатів лікування болю та ознайомте з методиками, які допоможуть підтримати хворого в колі рідних;
  • Допоможіть хворому поступово налагодити професійну чи будь-яку іншу діяльність незалежно від рівня болю;
  • Стимулюйте пацієнта до оптимальної для його фізичного стану активності. Попередьте  хворого, що  страх рухатися та пасивний спосіб життя в його ситуації призведе до ще більшого погіршення стану і підвищення рівня болю.  Але якщо пацієнт зможе перебороти свою пасивність, його психологічний стан покращиться, зменшиться рівень тривожності, страху, а часто і болю;
  • Призначайте ширші методи когнітивно-поведінкової терапії, якщо  занепокоєння і рівень страху пацієнта не вдається знизити.
logo